/Files/images/111810.jpgВиховання здається складною і важкою справою лише доти, доки ми хочемо, не виховуючи себе, виховувати своїх дітей. Якщо ми зрозуміємо, що виховувати інших ми можемо лише через себе, то питання про виховання зникає, і лишається одне запитання: як треба жити самому? Л.Толстой

У сім'ї — п'ятикласник

Перехід з початкової школи в середню являється важливою сходинкою життєвого шляху дитини.

На початку навчання у п’ятому класі школярі переживають період адаптації до нових умов навчально-виховного процесу.

Адаптація дитини до навчання в середній ланці відбувається не відразу. Це тривалий процес, пов'язаний зі значними навантаженнями на всі системи організму.

Зміни, які відбулися в навчально-виховному процесі, пред’являють більш високі вимоги до інтелектуального і особистісного розвитку дітей, до ступеня сформованості у них певних знань, умінь, навичок.

Чинники, що впливають на процес адаптації:

· фізичне здоров'я;

· рівень шкільної мотивації;

· комунікативні здібності;

· особистісні особливості дитини;

· психологічний клмат сім'ї.

Перехід у 5 клас знаменує кінець дитинства, що є досить стабільним періодом розвитку, та початок підліткового віку.

У цей час відбуваються радикальні зрушення в соціальному розвитку особистості кожного учня, коли з’являється потреба у визначенні свого місця в соціумі, отриманні суспільного визнання.

Головне новоутворення підліткового періоду розвитку особистості - відкриття своєї індивідуальності, власного «Я».

Молодший підлітковий вік пов'язаний, насамперед, із перебудовою всього організму дитини, зумовленою початком етапу статевого дозрівання.

У зв'язку з цим відбуваються зміни в пізнавальній сфері молодших підлітків: уповільнюється темп їхньої діяльності, виконання певних видів робіт потребує більше часу. Діти частіше відволікаються, можуть бути роздратованими,збудженими, неуважними, неадекватно реагувати на зауваження тощо. Це, як наслідок, може бути причиною зниження рівня навчальних досягнень, утрати мотивації до навчання, породжувати конфліктні ситуації між однолітками та дорослими.

Також у цьому віці підвищується
інтерес до свого тіла, зовнішності.

Водночас удітей молодшого підліткового віку починає проявлятися так зване «почуття дорослості». Зростає дух незалежності, що впливає на стосунки підлітка в родині та школі.

Підлітки вимагають суверенності, незалежності та поваги до своїх таємниць.

Бажання звільнитися від зовнішнього
контролю поєднується зі зростанням самоконтролю й початком свідомого самовиховання.

Виділяються «сфери впливу» батьків і однолітків. У питаннях стилю одягу, зачіски, проведення вільного часу й розв'язання шкільних проблем підлітки дедалі більше орієнтуються на однолітків.

Центральне місце в житті підлітка займає спілкування з однолітками. Якщо для молодших школярів основою для об'єднань найчастіше є спільна діяльність, для молодших підлітків, навпаки, привабливість тих чи інших занять та інтереси визначаються передусім їхніми можливостями для спілкування з однолітками. Для підлітків важливо не просто бути разом із однолітками, вони прагнуть зайняти в їх середовищі те становище, що відповідало б їхнім претензіям. Для одних це бажання бути лідером, для інших - авторитетно почуватися в певній справі, ще інші намагаються знайти близького друга тощо, проте завжди таке прагнення є провідним мотивом поведінки у цьому віці.

Спілкування з однолітками дедалі більше виходить за межі шкільного життя й навчальної діяльності, захоплюючи нові інтереси, види діяльності та стосунки, виділяючись в окрему, самостійну й надзвичайно важливу для підлітка сферу життя.

Підліток і дорослі

Підлітковий вік - період становлення якісно нових взаємин із дорослими. Підлітки вже не погоджуються на характерні для дитинства нерівноправні стосунки як такі, що не відповідають їхнім уявленням про власну дорослість та самостійність. Вони вимагають поваги до своєї особистості та людської гідності, довіри та самостійності, тобто істотно обмежують права дорослого та розширюють власні.

Памятка батькам п'ятикласників

· Надихніть дитину на розповідь про свої шкільні справи. Обов’язково запитуйте про її однокласників, справи у класі, шкільні предмети, педагогів.

· Допомагайте дитині виконувати домашні завдання, демонструючи свій інтерес до цих завдань. Встановіть разом із дитиною спеціальний час, коли слід виконувати домашні завдання. Якщо дитина звертається до вас із питаннями, допоможіть їй знайти відповіді самостійно.

· Не слід одразу ослаблювати контроль за навчальною діяльністю, якщо в період навчання в початковій школі дитина звикла до контролю з вашого боку. Привчайте дитину до самостійності поступово.

· Регулярно спілкуйтеся з учителями, педагогом-наставником про успішність, поведінку вашої дитини, її взаємостосунки з іншими дітьми.

· Не пов’язуйте оцінки за успішність дитини зі своєю системою покарань та заохочень. Знайте програму та особливості школи, де навчається ваша дитина.

· Внутрішній світ дитини ще нестабільний, тому слід всіляко підтримувати своїх дітей.

· Особливі зусилля докладайте для того, щоб підтримати спокійну та стабільну атмосферу в домі. Якщо в родині відбулися події, що вплинули на психологічний стан дитини, повідомте про це класного керівника. Саме зміни в сімейному житті часто пояснюють раптові зміни в поведінці дітей.

Поради для правильного режиму дня

12 годин сну з урахуванням обіднього.
Після школи не поспішайте садити дитину за уроки, їй необхідно 2-3 години відпочити(найпродуктивніший час для приготування уроків з 15 до 16 години.
Заняття ввечері безрезультатні, завтра доведеться все починати спочатку).
Не змушуйте дитину готувати уроки за один раз. Після 20 хвилин занять необхідна перерва.
Під час приготування уроків не сидіть над дитиною, давайте можливість їй працювати самостійно, але якщо потрібна ваша допомога наберіться терпіння.
Необхідні спокійний тон та підтримка, похвала, навіть якщо щось не вдається . Не акцентуйте увагу на оцінках.

Поради щодо виховання підлітків

Як упоратись з підлітком? Що ж трапилось з цією милою маленькою дитиною, яка була в нас кілька років тому?

Підлітки можуть бути дуже складними, і це не має дивувати вас з огляду на всі зміни перехідного віку, з якими їм доводиться зіштовхуватися. Вам доведеться бути дуже терплячими, щоб упоратись з цим.

Попри те, що ви колись самі були підлітками й, можливо, складними для своїх батьків, від вас, проте, потрібно буде багато праці, щоб зрозуміти, через що доводиться проходити вашій дитині. Ви маєте налагодити зв’язок із нею.

Це завжди не просто, і вам доведеться дуже постаратися під час цих двох важливих періодів у житті ваших дітей – юності й молодості. Вашим дітям знадобляться всі настанови і все ваше розуміння, які ви можете їм дати. Спілкування й розуміння протягом складних періодів можуть задати тон для життєвих рішень, які доведеться робити вашій дитині.

Наведемо кілька корисних порад, які стануть вам у нагоді при вихованні підлітків і налагодженні зв’язку з ними:

1. Інтерес

З’ясуйте, що подобається вашій дитині. Коли ваш підліток був дитиною, можна знайти щось, чим можна було б з ним займатися. Але коли вони дорослішають, вам доведеться докласти додаткових старань, аби довідатись, що подобається вашим дітям. Можливо, це буде не просто, але здатність співвідносити схильності й антипатії вашої дитини є важливою частиною побудови відкритих стосунків з нею.
Пам’ятайте: щоб бути гарним батьком вам також потрібно бути гарним другом.

2. Наставництво

Чимало підлітків пручаються правилам і обмеженням. Вони думають, що вже дорослі, що можуть про себе подбати. Хоча це часто й так, підліткам усе ще потрібні обмеження. З новими бажаннями вони можуть заподіяти собі значної шкоди, якщо не стримуватимуть себе відповідальністю.
Дайте зрозуміти вашій дитині, що в неї буде більше волі, але при цьому й більше відповідальності. Воля без відповідальності безглузда.
Вам варто допомогти своїй дитині навчитися планувати події наперед. Ви не повинні робити це за підлітка; просто спрямуйте його. Батьківський авторитет має бути непохитним для підлітка. Якщо дорослі демонструють нестримність, істерію, непослідовність - важко чекати від дитини кращої поведінки. Ваша поведінка повинна стати прикладом для наслідування.

3. Щоденне спілкування

Щоденне спілкування є важливим для підтримки відкритості між вами. Ваша дитина буде розкутішою, довірятиме вам, якщо ви спілкуватиметеся з нею щодня. Довіра ґрунтується на практиці. Її можна збудувати тільки на багатогранних відносинах, на гарному спілкуванні.
Навчіться пізнавати світ, у якому живе ваш підліток, поставте себе на його місце, і ви зможете не тільки досягти довіри у стосунках, але й краще зрозуміти його поведінку.
Щоденне спілкування покаже вашій дитині, що ви дбаєте про неї. Це дуже важливий фактор, тому що підлітки почуваються комфортніше з батьками, які активно залучені в їхнє життя. Їм необхідне переконання, що вони не байдужі для дорослих, їх розуміють і намагаються допомогти у складній ситуації. Інакше підлітки можуть звернутися до ненадійний однолітків за порадою або настановами. Дуже важливо, щоб батьки надавали їм керівництво й турботу, що їм так потрібна.

4. Терпіння

Коли йдеться про виховання підлітка, ваша терпіння дуже важливе. Бути терплячим важко, тому ви захочете побачити результати негайно. Але у більшості випадків вашій дитині просто необхідно перерости таку поведінку. Загалом, якщо зможете знайти в собі терпіння, то керуватимете ситуацію значно краще.


5. Єдиний фронт

У багатьох випадках батьки не сходяться в думках про те, яке рішення їм необхідно прийняти щодо ситуації, в яку потрапила їхня дитина. У жодному разі не розказуйте про це своєму синові чи доньці. Ви маєте завжди демонструвати «єдиний фронт». Коли дитина зрозуміє, що ви дієте спільно, однією командою, і вона не зможе втекти під захист одного з батьків, ваші плани допомогти матимуть більші шанси на успіх.

Дуже часто конфлікти з дитиною виника­ють тоді, коли вона не чує батьківських прохань чи вказівок.

Це може, бути спричинене пробле­мою стосунків у родині, Наприклад, коли спілку­вання зводиться до вимог і вказівок, тоді дитина протестує проти цього і виявляє впертість.

Чи, навпаки, коли батьки потурають дитині, не привчають її до того, що в неї є якісь обов’язки.

Водночас важлива і форма, в якій вони про­сять підлітка щось зробити. При цьому варто враховувати таке:

1. Кажіть дітям, чого ви від них очікуєте, замість того, чого не бажаєте

Наприклад: «Я хочу, щоб ти добре вчилась», а не: «Я не хочу, щоб ти отримувала двійки». «Я хочу, щоб ти була здорова», а не: «Я не хочу, щоб ти застудилась».

2. Не поєднуйте декількох прохань чи вказівок

Наприклад, замість «приготуй вечерю» скажіть: «Почисти картоплю, помий овочі тощо».

3.Точно кажіть дитині, що потрібно зробити

Наприклад, замість «будь відмінником» скажіть: «Уважно слухай викладача», «Виконуй домашні завдання» тощо.

4. Звертайтесь до дитини спокійно

Підлітки повинні навчитися реагувати на розважливий тон голосу, а не на крик чи благання.

5. Спілкуйтеся з дитиною, поважаючи її думку

У розмові використовуйте такі слова, як будь ласка, прошу, дякую.

6 . Ваші прохання і вказівки мають бути чіткими та зрозумілими

7. Використовуйте команди і накази лише тоді, коли вони потрібні.

Наприклад, в екстре­ній ситуації, коли хтось поранився, і необхідно терміново надати йому допомогу.

8. Пояснюйте, чому просите чи вимагаєте

Пояснення краще додавати до прохання чи вка­зівок. Не варто їх давати між проханням і його виконанням, оскільки діти можуть намагатися залучити вас до дискусії, щоб не робити того, що ви просите.

9. Не забувайте похвалити і подякувати дитині за те, що вона робить

10. Висувайте реальні вимоги

Враховуйте вік і ситуацію дитини, в якій вона перебуває, не ви­магайте неможливого.

11. Не надавайте надто великого значення заохоченням і покаранням

У процесі дорослі­шання дитини покарання та заохочення стають усе менш результативними. Покарання не ма­ють ображати підлітка, а навпаки — повинні допомагати йому позбутися почуття провини. Переживши покарання, дитина може подума­ти, що вона позбулася тягаря провини і знову стала хорошою.

12. Обов' язково вказуйте на причину, яка впливає на ваші рішення. Прагніть до компромісу.

13. Прислухайтеся до того, що говорить ваша дитина. Цікавтеся тим, що вона робить і відчуває

14. І головне - пам' ятайте, що любов є найважливішою потребою всіх дітей і однією з основних передумов позитивної поведінки

Вислови, яких ніколи не повинна чути ваша дитина!

« Підеш в школу – ще довідаєшся..», « Може там з тебе людину зроблять!»! « Мені такий хлопчик (таке ледащо...) не треба....!»! «Вчитель не такий», «Клас не підходящий,- не такий як сусідній»,«Школа взагалі гірше, ніж та (якась)!»! « Перестань! Сядь і посидь! Набрид, мотаєшся отут перед очима!»! Дай здачі,чого сидиш?», « Вдома ти он яка швидка, а як без мене, то нічого не варта....»! « А чого від нього чекати гарного? Він же...»

Вислови, які б хотіла почути ваша дитина

« Ти мені дуже допоміг!» Ти нас так порадував! Ми знаємо, що ти нас не підведеш!»« Я подумала, а що як нам зробити отак.. Знаєш а в бабусі виходить саме так як ми хочемо, але вона робить трохи інакше...»« Я тебе так люблю... ти нам дуже потрібна..»« Ми з татом хочемо щоб..., тому що...........»Заповіді Марії Монтессорі щодо виховання дитини знадобляться будь яким батькам

Поради батькам

1. Якщо ви бажаєте здоров’я своїм дітям, необхідно побудувати весь побут у сім’ї за принципами здорового способу життя:

  • живіть у певному режимі праці, відпочинку , харчування, с саме: вчасно лягайте спати, харчуйтеся;
  • починайте день з посмішки та фіззарядки;
  • облиште курити, вживати алкоголь при дитині;
  • залишайте за порогом дому роздратованість цінами, урядом, керівниками і підлеглими, невдачами і поганим самопочуттям, бо все це непомітно передається членам вашої родини. Відбувається поступове накопичення стресової енергії, яка виснажує нервову систему , порушує роботу всіх систем організму, знижує його захисні функції;
  • не ставайте рабами телевізора, особливо у вихідні. Знаходьте час для спілкування з природою. Це допоможе відновити нервову систему, підвищити імунітет. Пам’ятайте, що вигляд хворобливої людини пробиває біоенергетичний та психологічний захист інших;
  • дуже добре, якщо ви захоплюєтеся спортом, це допоможе залучити до здорового способу життя і дитину;
  • пам’ятайте, що всі ваші звички – це не більш ніж стереотипи, що створюють оманливе відчуття комфорту. Ваші нові звички, для набуття яких потрібні вольові зусилля, принесуть вам і вашим дітям щастя повнокровного, здорового життя, подарують комплекс нових відчуттів.

2. Якщо ви бажаєте бачити вашу дитину працьовитою ( а лише це дає змогу реалізувати себе в житті і претендувати на успіх), то:

  • ніколи не позбавляйте своїх дітей участі у сімейній праці. Це не тільки виховує навички, а й формує звичку робити щось у сім’ї і для сім’ї;
  • ніколи не говоріть погано про наслідки діяльності дитини, прогнозуйте результат. Страх невдачі не повинен обмежувати творчість та ініціативу;
  • ніколи не виносьте „сміття з хати”;
  • не поділяйте працю в сім’ї на „жіночу” і „чоловічу”. У цьому запорука виховання почуття обов’язку стосовно будь-якої праці, необхідність якої висуває життя.

3. Якщо ви хочете бачити своїх дітей здатними збудувати міцну сім’ю, бути щасливим у ній, подарувати вам вдячних і культурних онуків, то:

  • будьте витриманими та спокійними у родинному колі, зберігайте доброзичливий, інтелігентний тон спілкування;
  • приділяйте своїм дітям максимум уваги у вільний від роботи час, співпереживайте разом з ними створюйте атмосферу абсолютної єдності інтересів у сім’ї;
  • з підкресленою повагою ставтеся до дружини (чоловіка) , постійно підносячи в очах своїх дітей культ жінки, матері ( батька – глави сім’ї, добувача). Уникайте суперечок, конфліктів, скандалів, навіть критики в присутності дітей;
  • обов’язково проводьте сімейні свята – це психологічне обґрунтування сім’ї як джерела єдності й радості!

4. Якщо ви хочете бачити своїх дітей культурно розвиненими особистостями, то:

  • не пошкодуйте часу, коштів для спільного культурного відпочинку зі своїми дітьми. Людина багата насамперед у своїй емоційній сфері. Не збіднюйте життя обмеженням матеріальних та фізіологічних потреб, адже життя дається лише один раз;
  • цікавтеся успіхами дитини в образотворчому мистецтві, хореографії, співах;
  • було б непогано, якби у дитини з’явилося хобі. Дуже добре, якщо захоплення дитини успадковується від батьків, тоді ваш сини або донька – назавжди ваш друг і спільник, а ви для них – високий авторитет.

5. Якщо ви НЕ бажаєте бачити своїх дітей безпринципними, то:

В жодному разі не дозволяйте собі займатися в присутності ваших дітей плітками, критиканством на адресу своїх родичів, знайомих, вчителів. Звичайно, ілюзії небезпечні, однак зневіра у людях – страшніше, бо ілюзії нас підводять іноді, а зневіра отруює життя щохвилини. Особливо неприпустиме розвінчування учителя, який з усіма своїми недоліками намагається навчити хорошого. Якщо батьки навіюють своїй дитині недовіру до вчителя, дитина робитиме протилежні висновки навіть із того, що є правильним з усіх точок зору.

Таким чином, вся система виховання в сім’ї повинна будуватись лише за двома принципами:

  • Ваш власний стиль і поведінка мають відповідати вашому ідеалу у вихованні.
  • Відповідно до вашого ідеалу ви повинні забезпечувати такі умови, за яких різні види корисної діяльності поступово сформують особистість з вашої дитини.

Успіху Вам!

Кiлькiсть переглядiв: 832

Коментарi

Для того, щоб залишити коментар на сайті, залогіньтеся або зареєструйтеся, будь ласка.