Голокост

Голоко́ст (від англ. holocaust , з дав.-гр. ὁλοκαύστος — «всеспалення») — переслідування і масове знищення євреїв у Німеччині під час Другої світової війни; систематичне переслідування і знищення європейських євреїв нацистською Німеччиною і колабораціоністами протягом 1933 — 1945 років; геноцид єврейського народу в часи Другої світової війни.

/Files/images/Гол 2.jpgАнтисемітська політика, яку проводили нацисти після приходу до влади в Німеччині, з початком Другої світової війни набула ще жахливіших форм. Почалося планомірне і систематичне знищення нацистами єврейського населення Європи. Цей процес отримав назву "Голокост". Відразу після загарбання Польщі, де проживала одна з найбільших єврейських громад, усе єврейське населення було розміщено у спеціально створених гетто — відокремлених від зовнішнього світу поселеннях з мінімальними умовами для проживання.


/Files/images/Гол 3.jpgЗ нападом на СРСР нацисти взялися за "остаточне вирішення" "єврейського питання". Спочатку цілковитому винищенню підлягали євреї, що проживали на території СРСР, а згодом і всієї Європи.

/Files/images/Гол 1.jpgЗа наступаючою німецькою армією рухалися спеціально створені чотири "айзацгрупи" (дві з них діяли на Україні), які повинні були знищувати "ворожі елементи", зокрема євреїв. Вже у перші місяці війни відбулися масові страти євреїв у Литві, Білорусі та на Україні. Страшним символом Голокосту стала трагедія у Бабиному Яру (29-30 вересня 1941 р.). У січні 1942 р. нацистське керівництво прийняло рішення про створення на території Польщі таборів смерті, обладнаних газовими камерами і крематоріями (Треблінка, Собібур, Майданек, Освенцім, Бєлжец).

/Files/images/Гол 4.jpgСтворення таких таборів супроводжувалось масовими стратами населення гетто. На території СРСР протягом
1941-1942 pp. були ліквідовані майже всі гетто, а їх населення відправлено до таборів смерті або знищено на місці. Така політика нацистів не могла не спричинити опору єврейського населення: він був як пасивним (духовний опір, втеча тощо), так і збройним.

/Files/images/Гол 5.jpgНайбільше повстання відбулось у Варшавському гетто (квітень-червень 1943 p.). Лише після трьох місяців нерівної боротьби повстання було придушено, в результаті чого загинуло або було відправлено до таборів смерті 76 тис. чоловік.


Загалом жертвами Голокосту стали 6 млн євреїв.

Холокост. БАБИН ЯР Натела Болтянська Холокост. БАБИН ЯР. Як це було... Холокост. БАБИН ЯР -Babiy Yar part2.mp4 Холокост. БАБИН ЯР Євтушенко, Нікітін.mp4 Голокост. БАБИН ЯР Голокост.Бабин Яр.mp4 Голокост. Нехама Ліфшиц Кололискова

Освенцім - Бжезінка

27 січня 1945 року частини 1-го Українського фронту Радянської Армії зайняли територію розташованих поблизу польського містечка Освенцім нацистських концтаборів Аушвіц і Біркенау.

Неизвестный Освенцим

Ідея створити в Освенцимі концентраційний табір народилася в штабі СС у Вроцлаві. Підпільний рух опору можна було пригасити лише масовими арештами, а в концтаборах, що вже існували, для затриманих місця не було. Нацисти вирішили використати казарми, що залишилися від польської армії. Місце, де сходяться річки Сола й Вісла, було дуже зручним: дозволяло розбудувати табір і мало потрібне для доставки в’язнів транспортне сполучення.

4 травня 1940 року рейхсфюрер СС Гайнріх Гіммлер призначив комендантом концтабору Аушвіц гауптштурмфюрера СС Рудольфа Гесса, начальника табору Саксенгаузен. 14 червня 1940 року до табору прибув перший транспорт із 728 польськими політичними в’язнями. Оберштурмфюрер СС Карл Фріцш зустрів їх такими словами: “Здорові й молоді мають право на три місяці життя. Вийти звідси можна тільки через комин”.

У березня 1941 року Гіммлер наказав Гессу розбудувати Аушвіц – аби міг вмістити 30 тисяч в’язнів, і збудувати у селі Бжезінка (Біркенау) концтабір для 100 тисяч ув’язнених. Гіммлер визначив Освенцім місцем “остаточного вирішення єврейського питання”, і в Біркенау розпочалося знищення євреїв. У липні 1942 року Гіммлер спостерігав у Біркенау за отруєнням євреїв газом у спецбункері. Газові камери й крематорії з’явилися в таборі у 1943 році.

Понад мільйон жертв…

За даними працівника Державного музею Аушвіц-Біркенау Францішека Піпера, усього до концтабору було привезено щонайменше 1,3 мільйона осіб: близько 1,1 мільйона євреїв, 140-150 тисяч поляків, понад 20 тисяч циганів, близько 25 тисяч осіб інших національностей і близько 15 тисяч радянських військовополонених.
Одних в’язнів реєстрували (Піпер каже, таких було близько 400 тисяч), інших, переважно євреїв і радянських військовополонених, знищували майже відразу - без жодної реєстрації.

Кожний зареєстрований в’язень Аушвіц-Біркенау отримував номер, який татуювали на передпліччі. Крім того, в’язні мали на табірному одязі спеціальні розпізнавальні знаки. Політичних позначали червоним трикутником. Євреї мали складену з двох трикутників шестикутну зірку: один трикутник був жовтим, другий - іншого кольору, залежно від категорії. Зеленими трикутниками позначали “професійних кримінальних злочинців”. Чорні трикутники мали на собі повії і ті цигани, що перед арештом служили в німецькій армії.
Радянські полонені мали на своїх військових одностроях смужки з літерами SU.

За підрахунками працівників Державного музею Аушвіц-Біркенау, в таборі було знищено щонайменше 1,1 мільйона осіб: близько 960 тисяч євреїв, 70-75 тисяч поляків, 21 тисячу циганів, 15 тисяч радянських полонених, 10-15 тисяч в’язнів інших національностей.
Приречені зондеркоманди підняли бунт
Улітку 1944 року Радянська Армія вийшла на лінію Вісла-Віслока.

Нацисти готувалися до ліквідації концтабору Аушвіц-Біркенау. Насамперед вирішили завершити знищення євреїв… До листопада було знищено також більшість членів зондеркоманд, до яких входили в’язні, залучені до обслуги газових камер і крематоріїв. Решта членів зондеркоманд розуміла, що вони приречені, й вирішили підняти бунт. Євреям допомагали радянські полонені, що також входили до зондеркоманд. В’язні планували підірвати крематорії, підпалити бараки, перерізати “колючку” й втекти. Сміливці мали гранати, виготовлені з вибухівки, яку передали їм жінки-в’язні, що працювали на демонтажі старих літаків. На жаль, есесівці дізналися про плани бунтівників. Повстання спалахнуло, але не мало успіху. У сутичках з гітлерівцями загинуло 457 в’язнів. Нацисти дізналися, хто допоміг повстанцям виготовити гранати. Чотирьох дівчат, що передали вибухівку, повісили за 21 день до визволення табору.

У середині січня 1945 року нацисти приступили до остаточної евакуації та ліквідації табору Аушвіц-Біркенау. Розпочалися так звані марші смерті: знесилених в’язнів гнали пішки до залізничних станцій, звідки відкритими вагонами вивозили у глиб Німеччини. Усіх, хто не міг іти або намагався втекти, есесівці вбивали. Під час маршів смерті загинули, за різними оцінками, від 9 до 15 тисяч осіб.
У таборі залишилося понад 9 тисяч в’язнів, у тому числі близько 500 дітей. Усіх нацисти планували ліквідувати. Встигли знищити лише близько 700 в’язнів, з яких близько 200 спалили в бараках живцем.

Наказ визволити місто Освенцім і табір Біркенау-Аушвіц отримала 60-та армія 1-го Українського фронту. Безпосередньо завдання виконувала 100-та Львівська піхотна дивізія під командуванням генарал-майора Федора Красавіна. 26 січня 1945 року радянські солдати форсували Віслу. 27-го опівдні було звільнено центр Освенціму, а близько 15-ї години - табори Аушвіц і Біркенау.

Бывший узник вспоминает ужасы нацистского лагеря

Кiлькiсть переглядiв: 2800

Коментарi

Для того, щоб залишити коментар на сайті, залогіньтеся або зареєструйтеся, будь ласка.