ДЕНЬ ВИЗВОЛЕННЯ УКРАЇНИ ВІД НІМЕЦЬКО - ФАШИСТСЬКИХ ЗАГАРБНИКІВ

28 жовтня 1944 рік, цей день назавжди залишиться в пам’яті нашого народу. Більше ніж 60 років віддаляє нас від буремних воєнних подій. Для історії не багато, а для людини – майже все життя.
Україна стала іншою. І все одно минуле завжди з нами, в нас самих.
Уже багато часу спливло, відколи замовкли останні постріли гармат, настала тиша, прийшов на нашу землю довгожданий мир, оплачений найвищою ціною людського життя.
Відлітають мов журавлині ключі, роки у вічність... Літа не зітруть в народній пам’яті світлі імена тих, хто віддав своє життя за Батьківщину.
Там, де точилися колись запеклі, криваві бої здійнялися пам’ятники, обеліски, не забувають їх люди.
Жити без пам’яті, без історії – значить зостатися без кореня життя.
Якщо казати про минуле, то потрібно відмітити здатність українців згуртуватися перед початком небезпеки, стійко переносити труднощі і героїчно боротися з ворогом.
По українській землі двічі пройшла руйнівна кривава хвиля , 250 українських сіл були стерті з лиця землі, спалені на попіл окупантами.
Перемога була одна на всіх, і ніхто не постояв за ціною. Для України ця ціна вимірювалася приблизно від 8 до 10 млн. людських життів, колосальні суми втрат економічного характеру.
За час окупації України 1941- 1945 років гітлерівці знищили більш як 5 млн. чоловік; 2,4 млн. вивезли на роботу в Германію. В роки війни загинув кожний шостий житель України.
Фашисти руйнували всю Європу, цим самим поставивши її на коліна. У німців було тисячі гармат, літаків і танків. Вони розстрілювали , вішали, спалювали, вбивали старців і жінок , дітей і поранених. Вороги вважали, що так же легко буде їх шлях і по най землі.
Не могла витерпіти Україна такого знущання.
Довгою дорогою війни йшли солдати до Перемоги. Але вона була ще так далека...
Воєнні дії були скрізь. Йшли захищати свою Вітчизну, свободу та право на своє незалежне майбутнє :чоловіки, жінки та діти.
Внесок українського народу за перемогу над фашизмом неоціненний. Близько 2,5 млн. воїнів – українців нагороджені орденами і медалями, більше 2 млн. – відзначені званням Героя Радянського Союзу.
Подвиг воїнів, народних ополченців, партизан і підпільників, оборонявших і визволявших Батьківщину, назавжди збережуться в пам’яті благородних нащадків.
Богом дана земля є святою і рідною, тому її захист – це найперший обов’язок кожного з нас.
Історію не перепишеш, що було не зміниш. Вони пройшли важкий кривавий шлях війни, вистояли і перемогли у нелегкій боротьбі за свободу нашого народу. Чим менше залишаються в живих свідків тих боїв, тим більша повинна бути наша всенародна вдячність та опіка вічної пам’яті про тих , хто загинув, хто вижив в цій війні і живе серед нас. Вони були, є і будуть з нами – в наших серцях.


Ми маємо що пам’ятати, чим пишатися і чим дорожити.
Адже, сьогодні – ранкову тишу не розривають кулеметні черги, не проливається кров мільйонів людей. Ми живемо в незалежній, квітучій Україні. Блакитне і мирне небо – це найбільше щастя для кожного з нас.
За мир в усьому світі – це значить за народ,
За колоски налиті, за шум весняних вод.