15 лютого — День вшанування учасників бойових дій на території інших держав і 23-а річниця виведення військ з Афганістану

монолог пилота черного тюльпана

/Files/images/Аф2.jpg15 лютого – День виведення радянських військ з Афганістану. Двадцять два роки тому, останній солдат покинув землю цієї ісламської країни. Багатотисячні людські втрати, стали наслідком недалекоглядної загарбницької політики радянського керівництва.

/Files/images/Аф1.jpgЛеонід Юрчук потрапив до Афганістану через півроку після закінчення військового училища. Молодий лейтенант був одним із перших хто брав участь у евакуації радянських військ з ісламської країни. Розповідає, - хвилювання було, але хлопці завжди підтримували одне одного.

/Files/images/Аф4.jpgЛеонід Юрчук, ветеран – афганець: «Мені не можна було розслаблятися. Був командиром взводу, у якому були і солдати. Не тільки за себе відповідати треба було, а й за них. Їхнє життя, здоров'я, за техніку».

/Files/images/Аф3.jpgУхвалу про введення військ до Афганістану прийняло вузьке коло політиків радянської держави. Формальною причиною такого рішення стала ідея підтримки новоствореного комуністичного уряду в цій країні. Фактично ж, Афганістан був необхідний Радянському Союзу, як азійський плацдарм для протистояння США та країнам НАТО. Тому 25 грудня 1979 року почалося введення радянських військ до Афганістану і їх боротьба з озброєною опозицією – моджахедами.

/Files/images/Аф5.jpgЗа десятилітній період жорстокої війни радянська армія виконувала чимало завдань: охороняла стратегічні об’єкти, вела спільні з урядовими військами бойові дії проти моджахедів, постачала зброю та припаси до країни.

/Files/images/Аф7.jpgОднак в кінці 88-го року, згідно з рішеннями міжнародних організацій щодо урегулювання напруженої ситуації в Афганістані, радянське керівництво прийняло рішення про виведення військ з мусульманської країни. Історики пояснюють чому президент Михайло Горбачов прийняв рішення вивести війська з Афганістану.

/Files/images/Аф8.jpgСергій Добржанський, історик: «Це політика Горбачова, всі розуміли, що ні до чого доброго це не призведе. Великі фінансові затрати, сама криза у Радянському Союзі, нема вже тих фінансувань підтримати війська. Політика розрядки між Радянським Союзом і США і співробітництво Горбачова з Рейганом».

/Files/images/Аф9.jpgЛюдські втрати у цій неоголошеній війні вражаючи. Загинуло майже 15 тисяч солдат та офіцерів радянської армії. З них – понад 2 тисячі українських юнаків. Загарбницька політика владної верхівки Радянського Союзу не дала нічого, окрім непоправних втрат для матерів, дружин та дітей воїнів–афганців.


Дороги Афганистана

***********************************************************************

/Files/images/Аф6.jpg

Дорогі побратими, шановні родини наших полеглих бойових друзів!

Від імені Української Спілки ветеранів Афганістану (воїнів-інтернаціоналістів) щиросердно вітаю Вас з 22-ю річницею виведення радянських військ з Афганістану і Днем вшанування учасників бойових дій на території інших держав!
Після Другої світової війни вихідці з України брали участь у війнах і військових конфліктах у 26 країнах світу, де гідно і мужньо виконували інтернаціональний обов’язок.
Найбільш тривалою і тяжкою стала військово-політична спецоперація в Афганістані: 160 тисяч українців пройшли вогненними дорогами цієї країни, 3360 не повернулися додому, більш як 8 тисяч зазнали поранення, понад 100 тисяч перенесли складні захворювання. Залишились без синів 2729 матерів, 1982 батька, стали вдовами 505 молодих жінок, сиротами — 711 дітей. Після війни померло від ран і захворювань вп’ятеро більше «афганців», ніж загинуло, кількість інвалідів збільшилася в кілька разів. Це тяжкі втрати для батьків, рідних, близьких, друзів і в цілому для суспільства.
Цього дня ми схиляємо голови перед світлою пам’яттю полеглих бойових друзів, вшановуємо тих, кому довелося воювати в чужих країнах.
Воїни-інтернаціоналісти у складному сучасному житті з усіма його труднощами повсякденно виявляють мужність, поміркованість, організованість. Створивши міцну, добре структуровану громадську організацію, вони плідно і конструктивно співпрацюють з державними органами у вирішенні питань соціального захисту ветеранів війни і сімей загиблих, ліквідації наслідків воєн, героїко-патріотичного виховання молоді.
Але сьогодні ветерани війни потребують допомоги і підтримки держави, особливо це стосується інвалідів війни і сімей загиблих наших бойових побратимів.
Ветерани локальних війн продовжують традиції старшого покоління – ветеранів Великої Вітчизняної війни і складають єдиний рух ветеранів війни України, зберігаючи власні військові традиції і підтримуючи добрі зв’язки з ветеранами інших країн.
Бажаю Вам, шановні родини наших полеглих друзів, дорогі побратими, Вашим батькам, дружинам, дітям, онукам міцного здоров’я, добробуту, віри в майбутнє, злагоди і миру на довгі літа!

З глибокою повагою —
Сергій ЧЕРВОНОПИСЬКИЙ,
голова УСВА, радник Прем’єр-міністра України.

Кiлькiсть переглядiв: 12282

Коментарi

Для того, щоб залишити коментар на сайті, залогіньтеся або зареєструйтеся, будь ласка.