План роботи вихователя ГНТН (рекомендації)

Структура плану включає такі розділи:
I. Аналіз виховної роботи за минулий рік.
II. Цілі та завдання виховної діяльності.
III. Психолого-педагогічна характеристика класу.
IV. Основні напрями діяльності та справи класного колективу.
V. Індивідуальна робота з учнями.
VI. Робота з батьками.
VII. Вивчення стану та ефективності виховного процесу у класі.

І. Аналіз виховної роботи за минулий рік.

Без аналізу пережитого досвіду спільної діяльності та спілкування, визначення досягнень і з’ясування слабких місць виховного процесу у класі, без розуміння соціальних процесів, які будуть у класному колективі, та виявлення тенденцій особистісного розвитку учнів неможливо правильно намітити цільові орієнтири, визначити пріоритетні напрями виховної діяльності на наступний навчальний рік, вибрати оптимальні форми, методи та прийоми побудови виховної роботи. Тому, користуючись Програмою аналізу виховної роботи у класі , об’єктивно оцінюєте реальні результати виховної роботи за минулий рік та робите описовий аналіз.

II. Цілі та завдання виховної діяльності.

Важливим є визначення цільових орієнтирів виховної діяльності педагога. Головною метою є виховання всебічно та гармонійно розвиненої особистості. Обираючи мету, класні керівники повинні опиратися на підсумки індивідуальної та колективної аналітичної діяльності та спроектовані портрети учня і класу, а також дотримуватись вимог, які висуваються до цільових орієнтирів виховної діяльності, а саме:
1) бути спрямованими на розвиток особистості дитини, формування її інтелектуального, морального потенціалів, оволодіння учнями цілісною системою знань про оточуюче середовище, практичними уміннями і навичками, способами творчої діяльності, прийомами і методами самопізнання і саморозвитку, ціннісними ставленнями до себе і навколишньої соціальної та природної дійсності;
2) узгоджуватися із інтересами та ціннісними установками членів класної спільноти, відповідати особливостям колективу класу і умовам його життєдіяльності;
3) забезпечуватися необхідними ресурсами для їхньої реалізації;
4) бути конкретними, чітко і ясно сформульованими;
5) сприйматися такими, яких складно, але можливо досягнути;
6) бути гнучкими, тобто придатними до коригування;
7) піддаватися діагностуванню.
У плані роботи вихователя поряд з цілями формулюються і завдання, вирішення яких дозволяє досягти поставленої мети.
Можна орієнтуватися на таку схему логічного розвитку цілей:
— розширити і поглибити знання вихованців за темою співпраці;
— сформувати певне (залежить від вибраної цілі співпраці) емоційно-оцінююче ставлення до предмету чи явища, на якому будується співпраця (це можу бути інтерес, захоплення, гордість, співчуття, неприйняття — тільки не байдужість);
— розкрити перед кожним вихованцем можливості для його особистої чи колективної участі в суспільно-корисній справі;
— навчати практичним навичкам і вмінням особистої турботи про навколишнє оточення та природне середовище, оточуючих людях, про себе самого;
— розвивати конкретні інтелектуальні, вольові, емоційні, фізичні здібності та якості вихованців;
— формувати сприятливі для розвитку вихованців взаємовідносини в учнівському колективі.
Цілі та завдання необхідно реалізувати їх шляхом особистої діяльності вихованців.

III. Психолого-педагогічна характеристика класу.

Подаються загальні відомості про клас, індивідуальні особливості учнів, рівень їхньої вихованості, свідомості, громадянської відповідальності; розвиток самоврядування тощо. Вихователь може використати Орієнтовні питання для складання характеристики класу.

Орієнтовні питання для складання характеристики класу

Орієнтовні питання для складання характеристики класу
І. Загальні відомості про клас: кількість учнів, дівчат, хлопців
II. Соціально-психологічні особливості учнів
1. Соціометричний статус (на основі даних соціометрії): лідери, товариші, ізольовані, зневажені. Як здійснюється опора на лідерів.
2. Ставлення до громадського життя, участь у справах класу, школи окремих учнів, класу в цілому.
3. Участь у гуртковій роботі.
4. Ставлення до вчителів. Особливості проведення роботи з батьками, їх ставлення до школи.
5. Рівень учнівського врядування, органи врядування. Організаторські здібності учнів класу, спілкування в класі.
6. Рівень вихованості учнів класу.
III. Особистісні риси учнів класу
1. Мотиваційне середовище: інтереси, ідеали, переконання.
2. Самосвідомість: прагнення, самооцінка.
3. Індивідуально-типологічні особливості школярів: особливості темпераменту, моральні якості.
4. Особливості психологічного стану деяких учнів.
IV. Пізнавальні особливості учнів класу
1. Особливості сприйняття, пам'яті, уваги, мислення, уяви.
2. Рівень інтелектуального розвитку.
V. Участь батьків у житті класу, школи
VІ. Педагогічні висновки. Завдання, на виконання яких має спрямовуватися робота з класним колективом (формулюються з огляду на характеристики класу)

IV. Основні напрями діяльності та справи класного колективу.

Відповідно до результатів, отриманих у процесі аналітичної діяльності, та на основі сформульованих цілей і завдань виховної роботи педагогу необхідно визначити напрями, форми та способи організації життєдіяльності класного колективу. Допоможуть у цьому сформований учителем образ класу, його уявлення про організацію діяльності, спілкування і відносин у класному колективі.
Форми та способи життєдіяльності класу не мають визначатися набором випадково відібраних і не пов’язаних між собою заходів. Щоб добір справ був справді системним і науково обґрунтованим, вихователь має під час планування спиратись на теоретичні та технологічні розробки з питань виховання учнів.
Необхідно передбачити участь вихованців у загальношкільних і класних справах, водночас визначити як пріоритетний той вид діяльності, що якнайкраще вплине на розвиток особистості учнів та забезпечить неповторність класного колективу. Вибираючи форми й способи роботи, вчитель віддає перевагу тим справам, які вибрані учнями та батьками під час колективного планування. Як правило, ці заходи найбільше відповідають інтересам і потребам учнів та сприяють їхньому розвитку.

Вчителю важливо правильно визначити терміни виконання завдань і відповідальних за підготовку та проведення заходів. Оптимальний розподіл часу і сил членів класної спільноти дасть змогу підвищити ефективність виховної діяльності.

Плануючи роботу з класним колективом спираємось на основні орієнтири виховання...

Основні орієнтири виховання

(основна школа)

1. Ціннісне ставлення особистості до суспільства і держави.

2. Ціннісне ставлення до людей

3. Ціннісне ставлення до себе.

4. Ціннісне ставлення до природи.

5. Ціннісне ставлення до мистецтва.

6. Ціннісне ставлення до праці.

Основні орієнтири виховання

(старша школа)

1. Ціннісне ставлення особистості до суспільства і держави.

2. Ціннісне ставлення до людей.

3. Ціннісне ставлення до природи.

4. Ціннісне ставлення до праці.

5. Ціннісне ставлення до культури і мистецтва.

6. Ціннісне ставлення до себе.

V. Індивідуальна робота з учнями.

Діяльність вихователя спрямовується на створення у класі сприятливого середовища для формування особистості учнів, педагогічне проектування та забезпечення індивідуальної траєкторії розвитку учня, пошук найбільш ефективних прийомів і методів здійснення виховного впливу на кожного школяра.

Основними напрямами індивідуальної роботи класного керівника з учнями є:

— вивчення індивідуальних особливостей учнів, специфіки умов і процесу їх розвитку;

— встановлення міжособистісних контактів із кожною дитиною;

— створення в класному колективі умов для прояву і розвитку реальних і потенційних можливостей учнів, задоволення соціальне цінних і особистісно значущих інтересів та потреб учнів;

— вивчення та врахування в роботі стану фізичного, психічного та соціального здоров’я учнів;

— розв’язання питання соціальної адаптації учнів в умовах дитячого та педагогічного колективу;

— надання індивідуальної допомоги учням, які мають проблеми в адаптації до життєдіяльності класу, відносинах з учителем та іншими членами колективу навчального закладу, виконанні норм і правил поведінки у школі та поза її межами;

— профілактична робота з учнями «групи ризику» (дітьми, які виховуються у дисфункційних сім’ях, схильні до правопорушень, вживають наркогенні речовини);

— взаємодія з батьками, адміністрацією, соціально-психологічною та іншими службами навчального закладу з метою проектування індивідуальної траєкторії розвитку учнів, педагогічної підтримки суспільне корисних ініціатив учнів, корекції відхилень в інтелектуальному, моральному та фізичному становленні їх особистості;

— сприяння вихованцям у діяльності з самопізнання, самовизначення і та саморозвитку;

— діагностика результатів навчання, виховання і розвитку кожного учня, облік їхніх особистих досягнень.

Під час розробки плану вихователь може використати прийоми й методи психолого-педагогічної діагностики, вивчення матеріалів медичного та психологічного обстеження учнів, складання індивідуальних характеристик вихованців, оформлення карти захоплень та інтересів учнів, їхніх батьків, ведення щоденника особистих досягнень учнів, визначення разом із вихованцем та його батьками найближчих перспектив розвитку, індивідуальні консультації та бесіди, педагогічний консиліум, створення ситуацій успіху та вибору, розробка та реалізація програми колекційної діяльності, організація занять гуртка «Пізнай себе» тощо.

VI. Робота з батьками.

Запорукою успішної виховної діяльності з учнями є співпраця вихователя з батьками, оскільки саме сім’я значно впливає на процес розвитку особистості дитини. Тому важливе і відповідальне завдання вчителя - зробити батьків активними учасниками педагогічного процесу. Вирішення даного завдання можливе за умови, якщо у плані роботи будуть відображені наступні напрями діяльності класного керівника з батьками:

вивчення сімей учнів, яке дозволить вчителю краще пізнати дітей та їх батьків, зрозуміти стиль життя сімей, ознайомитись з домашніми умовами розвитку особистості дитини. Цей розділ відображається у плані роботи такими формами, як відвідування сімей учнів, анкетування, написання творів про сім’ю, конкурс творчих робіт «Моя сім’я», тестування, педагогічні майстерні, ділові ігри з батьками, формування банка даних про сім’ю та сімейно-родинне виховання;

педагогічна просвіта батьків, яка планується у відповідності з віковими особливостями дітей, цілями та завданнями навчально-виховного процесу, конкретними проблемами, що виникають у ході спільної діяльності вчителя і батьків. Класний керівник включає у план лекції з педагогіки, психології, правознавства, етики, фізіології та гігієни; батьківські збори, тематичні консультації; педагогічні практикуми з розгляду різних ситуацій виховання дітей в сім’ї і школі; огляд популярної педагогічної літератури для батьків, обмін досвідом виховання дітей у сім’ї, день відкритих дверей тощо;

забезпечення участі батьків у життєдіяльності класного колективу, яке здійснюється класним керівником за допомогою залучення їх до спільного планування виховної роботи в класі, колективні творчі справи; свята, вечори, концерти, КВК; відвідування театрів, виставок, бібліотек; прогулянки, походи, поїздки та подорожі; виставки творчих робіт; дні здоров’я; допомога у ремонтних роботах та естетичному оформленні класної кімнати, участь у обладнанні кабінету, організації міні-гуртків і клубів;

педагогічне керівництво діяльністю батьківської ради клас: вибір батьківської ради, допомога у плануванні та організації її діяльності, робота з сім’ями, які потребують педагогічної допомоги, установлення зв’язків з шефами, громадськістю;

індивідуальна робота з батьками, яка дозволяє встановити безпосередній контакт з кожним членом сім’ї учня, досягти взаєморозуміння щодо пошуку шляхів впливу на розвиток особистості дитини. Це індивідуальні бесіди з батьками, спільне визначення перспектив та засобів розвитку учня, педагогічні консультації, індивідуальні доручення;

інформування батьків про хід і результати навчання, виховання і розвитку учнів,яке здійснюється класним керівником за допомогою тематичних та підсумкових батьківських зборів, індивідуальних консультацій, перевірки щоденників учнів, складання карт розвитку дітей, а також таблиць результатів їх навчальної діяльності, ведення щоденників спостережень за процесом розвитку учня або зошитів їх досягнень.

VII. Вивчення стану та ефективності виховного процесу у класі.

Вивчення може проводитися за напрямами:

а) розвиток особистості учнів;

б) формування класного колективу;

в) рівень задоволеності учнів та їхніх батьків життєдіяльністю класу.

Під час дослідження процесів, що відбуваються в класі, вихователю необхідно звернути увагу на такі важливі аспекти життя колективу, як:

— організація соціально значущої спільної діяльності;

— наявність пріоритетного (домінуючого) виду діяльності;

— активність і самореалізація учнів у спільній діяльності;

— стан емоційно-психологічних відносин;

— стан ділових відносин;

— наявність зв’язків з іншими групами та окремими індивідами;

— розвиток учнівського врядування.

У ході діагностичної діяльності вчитель може використовувати різноманітні прийоми та методи: педагогічне спостереження, соціологічне опитування (бесіду, інтерв’ю, анкетування), тестування, створення педагогічних ситуацій, методи експертного оцінювання, індивідуального і групового самооцінювання, вивчення продуктів творчої діяльності учнів тощо.

У технологічний арсенал квихователя можна включити такі діагностичні засоби: ігри «Лідер», «Кіностудія», «Подорож морем захоплень»; тести «Розумне про життєвий досвід», «Задоволеність учнів шкільним життям», «Задоволеність батьків роботою навчального закладу»; анкету «Який у нас колектив»; конкурс малюнків «Я у своєму класі» тощо.