Педагогічні задачі і завдання для батьків з тематики родинного виховання

Ситуація 1
Учень восьмого класу читає підручник з історії і намагається запам’ятовувати основні дати. Батько придивляється до нього і нарешті запитує: «Ну як справи, синку? Ти ось вже цілісіньку годину читаєш одне й те ж». А хлопець і сам, як кажуть, дійшов до ручки: «Я навіть розгубився. Ніби все важливе, але жодна нормальна людина всього цього не запам’ятає».
1. Що ви радите своїм дітям у подібній ситуації?
2. Як часто звертаються до вас діти за допомогою під час приготування уроків? У чому виявляється ця допомога?
3. Що, на вашу думку, треба порадити учневі: повторно прочитати матеріал; скласти план прочитаного, зазначивши головні події та дати; виписати дати, які потрібно запам’ятати.
Проконсультуйтеся з класним керівником, як краще організувати навчання дітей вдома.

Ситуація 2
... Раніше у Толі все було гаразд. Я не працювала і дуже багато часу приділяла йому.
Потім пішла працювати, і відразу ж посипались у нас двійки. Приходжу увечері додому, перевіряю уроки — страхіття! Частина не зроблена, а те, що зроблено, треба переробляти — бруд, виправлення.
1. Про які недоліки у вихованні дитини свідчить ця ситуація?
2. Проаналізуйте поведінку своєї дитини. Подумайте, які навички самоконтролю розвинуті в на добре, а які недостатньо.
3. Які методи доцільно застосовувати для формування у дітей навичок самоконтролю в процесі навчання?

Ситуація 3
Двері розчинилися, і на порозі з’явилася жінка в поганому настрої, тримаючи за руку здорованя, який опирався: «Валентине Івановичу, візьміть до училища мого телепня. Ніяк не можу примусити його вчитися або працювати...»
— До п’ятого класу син добре вчився, — розповідала мати. — Потім купили йому мопед, потім мотоцикл. І поступово школу він закинув.
— А сам заробив скільки-небудь? — запитую хлопця.
— Ні, звичайно.
1. До формування яких рис характеру спричиняють подібні помилки у вихованні дітей?
2. Назвіть способи і методи стимулювання навчаль¬ної діяльності. Наведіть приклади з вашого досвіду.
3. Чи треба враховувати характер, темперамент, вік та інші індивідуальні особливості дітей у процесі стимулювання їх навчання?
Що можуть зробити батьки, щоб, з одного боку, не перешкоджати розвитку інтересу учня до техніки, а з іншого — заохочувати до навчання?
... Здібності дітей... Про них окремі батьки судять з надзвичайною легкістю.
—У мого Володі такі здібності! Він уроки робить на
ходу, а з деяких дисциплін зовсім нічого не читає... Але
в нього тільки «чотири» і «п’ять». Коли б він учив...
1. За якими ознаками можна судити про наявність в учня здібностей?
2. Наполеглива праця і розвиток здібностей, як вони пов’язані між собою? Наведіть приклади.
3. Проаналізуйте поведінку, звички, інтереси вашої дитини. Якої ви думки про її здібності?

Ситуація 4
— Сім’я у нас дружна. Багато читаємо. Відвідуємо виставки, кіно, концертні зали, музеї, цирк. Любимо ходити на пляж, збирати в лісі гриби або просто пожити в наметі де-небудь біля річки. Є в кожного з нас і захоплення: мама в’яже або шиє, тато раніше захоплювався акордеоном, але потім почав збирати маловідомі історії і майже не відходить від друкарської машинки; я вчуся фати на гітарі і пишу вірші.
1. Яка роль захоплень дитини у формуванні особистості, в розвитку здібностей?
2. Розкажіть, чим захоплюються ваші члени сім’ї.

Ситуація 5
У школі я завжди був «тихим» трієчником. Спортом не захоплювався, втекти з уроку фізкультури було для мене справою звичайною. Фізичні дані були нижчі від середніх, та й до 14 років я був досить повним хлопцем. Дти навіть прозвали мене «жиртрестом». І якщо в десятому класі більшість з моїх однокласників перетворилась на сильних, з гарною статурою юнаків, то про мене цього сказати не можна було. З того часу я став багато уваги приділяти фізкультурі: навчився грати у волейбол, бігаю ранками, займаюся з гантелями. Результати помітні, але я не зупинюся на досягнутому і намагаюсь стати фізично сильнішим і міцнішим.
1. Як слід стимулювати фізичне самовиховання дітей?
2. Розкажіть, які засоби фізичного самовиховання використовуються у вашій сім’ї?

Ситуація 6
Розкажу про своє життя, і нехай мої помилки будуть застереженням для ровесників. Мені 15 років, закінчив 9 класів. З 3-го класу почав покурювати, іноді й випивати. Це було бажання наслідувати «передових». Став гірше вчитися, пропускав уроки, у тому числі й фізкультуру, брав участь у безглуздих бійках. Зі мною серйозно поговорив батько, запропонував зайнятися спортом, відвідувати секцію. Окрім цього, поставили на подвір’ї турник, купили гирі, гантелі, еспандер. Записався до секції боксу і через рік став чемпіоном школи, брав участь у республіканських змаганнях.
Тепер тютюн, спиртне викликають у мене презирство. І своїм товаришам я намагаюсь прищепити любов до спорту.
1. Дайте педагогічну оцінку позиції сім’ї у цьому випадку.
2. Чому дорослі не завжди досягають подібного успіху в роботі з підлітками?
3. Як спільними зусиллями сім’ї і школи боротися за здоровий спосіб життя?

Ситуація 7
Наш син ріс кволим, хворобливим. У цьому, напевно, і наша вина: не звертали уваги на фізкультуру, а турбувалися про те, щоб нагодувати смачно і ситно, вдягти, взути. Так, мабуть, і продовжувалося б, але до школи прийшов новий вчитель фізкультури. Вона побувала у нас вдома, поговорила і, знаєте, переконала нас у тому, що за такого способу життя синові буде важко вчитися у школі. Минув лише рік. Якісно іншими стали уроки фізкультури — син буквально прагне їх відвідувати. Але головне — щодня він робить зарядку, обтирання, ходить на лижах. Зникли простуди і пригнічений стан, він став бадьорим, життєрадісним, активним, значно зміцнів фізично. Дякуємо вчителеві!
1. Чи вважаєте ви, що кожній сім’ї, де не приділяється увага фізичному вихованню, слід чекати відвідин вчителя, щоб змінити свою виховну поведінку?
2. Як пропаганда фізичного виховання дітей в сім’ї, що здійснюється багатьма каналами, впливає на життя вашої сім’ї?
3. Що може зробити школа для активізації ролі сім’ї щодо фізичного розвитку дітей?

Ситуація 8
Останнім часом загострилися стосунки в сім’ї. Справа в тому, що син, якому 13 років, росте кволим, часто хворіє. Усі мої спроби заохотити його до занять спортом, почати принаймні з десятихвилинної ранкової гімнастики наштовхуються на його вперте небажання, іноді озлоблення. Більше того, дружина горою стоїть на охороні його вдаваного спокою: «Не чіпляйся, нехай дитина краще довше поспить». Такі ситуації закінчуються розмовою на високих тонах, сваркою з дружиною, але головне — мене турбує здоров’я сина. Бачу довкола активних, рухливих, здорових дітей, а синові допомогти не можу.
1. Дайте оцінку позиціям членів сім’ї у наведеній ситуації.
2. Як би ви діяли в подібному випадку?
3. Обґрунтуйте необхідність єдиних вимог до дітей у сім’ї. Як досягти цієї єдності щодо фізичного виховання дітей?

Ситуація 9
Скажіть, скільки часу ви буваєте разом зі своїми дітьми? Судячи з усього, небагато. Та й дослідження, які проводяться соціологами, свідчать: час, коли батько, мати і діти перебувають вдома разом (не враховуючи сон] — менше 1,8 години на добу (десь трохи більше ста хвилин). В основному батьки виховують окремо, витрачаючи на тиждень: мами 8 годин 40 хвилин, татусі — 6 годин 30 хвилин. Але це загалом, на безпосереднє ж виховання — мається на увазі прогулянки з дітьми, ігри з ними, читання вголос, перевірка уроків — батьки відводять в середньому 35 хвилини. Пише в десяти сім’ях зі ста батьки ходять з дітьми на прогулянки, в театри, музеї, кіно, на стадіон.
1. Проаналізуйте, скільки часу протягом тижня ви прово¬дите разом з дитиною: витрачаєте на перевірку домашніх завдань, заняття спортом, відвідання кіно, музеїв тощо.
2. Вивчіть кращий досвід сімейного виховання щодо раціонального використання вільного часу для спілкування з дітьми.
3. Які ви знаєте форми сімейного відпочинку? Розкажіть про традиції вашої сім’ї.

Ситуація 10
Мені шістнадцять років. У мене є мама, тато, молодший брат. Але кожний у нашій сім’ї живе сам по собі. За стіл ми ніколи не сідаємо разом, а кожний їсть окремо. Ми нікуди не ходимо всією сім’єю: ні гуляти, ні в кіно. Одного разу купили квитки до цирку, і то тато з мамою з нами не пішли.
Тато не п’є, любить працювати, допомагає мамі, мама також дуже роботяща. Але як вона до мене ставиться! Жодного разу мене не приголубила. Коли я з нею раджусь, вона відповідає коротко: «Не знаю». Коли ж я сама хочу поцілувати маму, вона мене зупиняє: «Не люблю телячих ніжностей». Радитися мені доводиться з бабунею (мамина мама). Бабуня в мене чудова, вона мене розуміє. Але бабуня старенька, багато в її житті було по-іншому, а мама могла б зрозуміти мене краще.
Я дуже заздрю своїй подрузі, у неї мама зовсім інша Коли я в них буваю вдома, мама подруги завжди цікавиться моїми справами. Разом ми п’ємо чай, розмовляємо. Мама подруги розповідає про себе, я про себе, про що мрію, ким хочу стати. Ця чужа жінка звертається до мене лагідно, а моя мама ні разу не назвала мене дочкою. Тільки Лілька! Вона дуже нестримана, кричить, обзиває, а іноді може й вдарити. В присутності гостей лає, принижує мене, виставляє напоказ мої недоліки. Я дуже ображена на мою маму, часто плачу.
1. Проаналізуйте ситуації сімейного життя, які описала Ліля.
2. Визначте характер стосунків між дорослими і дітьми в кожній з ситуацій.
3. Як спливають особливості стосунків у сім’ї на формування особистості?
4. Оцініть традиційні взаємини у вашій сім’ї, стосунки між дорослими і дітьми.

Ситуація 11
Ці батьки хочуть, щоб їхні діти слухалися, але не завжди вміють цього добитися. Або роблять це пізно, коли дитина вже звикне не слухатися.
Я почала привчати свою дочку до слухняності, коли вона була зовсім крихіткою, коли помітила, що моя Ася розуміє слово «не можна». Тоді я почала їй дечого, не дозволяти робити, але вдавалася до заборони не часто. Говорила «не можна» спокійним голосом. Намагалася не допускати «досвіду неслухняності». І завжди поводилася з дочкою лагідно. Адже коли серце дитини щире, матері легше вселяти те, що хочеш. На своєму материнському досвіді переконалася: слухняності можна досягти тільки любов’ю і довір’ям до дитини.
1. Проаналізуйте позицію автора листа. Які виховні дії, на думку автора, сприяють слухняності дітей?
2. Чи згодні ви з висловленою думкою? Як ви добиваєтесь слухняності дітей у своїй сім’ї?

Ситуація 12
... Ваша дочка прийшла з вечора не о десятій годині, як ви просили, а о пів на першу ночі. Звичайно, за дві з половиною години всі в сім’ї розхвилювались...
1. Як повинні реагувати батьки на пізнє повернення доньки: починати розмову в збудженому нервовому стані чи відкласти розмову до ранку? Який варіант вам здається правильним і чому?

Кiлькiсть переглядiв: 5284

Коментарi

Для того, щоб залишити коментар на сайті, залогіньтеся або зареєструйтеся, будь ласка.