Батьківські збори "Виховуємо у праці"

Мета:
1. Отримати інформацію про організацію праці в родинах учнів.
2. Сформувати у батьків уявлення про роль, можливості та способи трудового виховання.
Коментар: готуючись до зборів, вихователь проводить анкетування учнів класу.

АНКЕТА ДЛЯ УЧНІВ

• Чи є у тебе вдома постійні трудові доручення? Ти їх виконуєш сам чи тебе потрібно прохати? Які з домашніх справ ти хотів би вважати своїми обов’язками?
• Що ти знаєш про роботу своїх батьків?
• Яку професію ти мрієш обрати в майбутньому?
• Вихователь має заздалегідь підготувати анкети та бланки із запитаннями для батьків.

ХІД ЗБОРІВ

Бесіда.
ВАЖЛИВІСТЬ ТРУДОВОГО ВИХОВАННЯ

Правильне виховання неможливо уявити як виховання нетрудове. Праця завжди була основою для життя людського, для створення його благополуччя.
Перше, що повинні розуміти батьки,— це наскільки підготовлена їхня дитина до участі в трудовому житті. Саме від цього буде залежати її добробут і матеріальний рівень життя. Отже, трудова підготовка, виховання трудових якостей людини — це підготовка і виховання майбутнього громадянина.
Навчити творчої праці — особливе завдання вихователя. Творча праця є можливою лише тоді, коли людина любить свою роботу, коли вона отримує від неї радість, розуміє користь і необхідність праці, коли праця стає для неї основною формою прояву особистості й таланту. Творча праця цілком неможлива у тих людей, які до роботи підходять з острахом, які бояться зусиль, бояться, так би мовити, трудового поту, які на кожному кроці тільки те й роблять, що розмірковують, як би найскоріше відкараскатися від роботи.
У праці виховуються моральні якості — відповідальність, готовність до взаємодопомоги. Людина, що намагається на кожному кроці ухилитися від роботи, яка байдуже спостерігає, як інші працюють, користується результатами чужого труда,— людина аморальна. І, навпаки, спільні трудові зусилля, робота у колективі, взаємодопомога формують людські взаємини. Ці взаємини полягають не тільки в тому, що людина віддає свої зусилля суспільству, але і в тому, що вона від інших очікує того ж.
Було б неправильним вважати, що в трудовому колективі розвиваються лише м’язи та інші фізичні якості. Головна користь праці полягає у психічному, духовному розвитку людини.
Необхідно вказати ще на одну обставину. Праця має не лише суспільно-виробниче значення, але й відіграє важливу роль в особистому житті людини.
У трудовому вихованні важливим є таке: перед дитиною повинні ставитися посильні завдання, не обов’язково на короткий термін. Вони можуть мати тривалий характер, навіть продовжуватися місяцями та роками. Важливим є те, що дитині має бути надана певна свобода у виборі засобів, і вона повинна нести певну відповідальність за результат та якість виконаної роботи. Менше буде користі, якщо ви скажете дитині: «Ось тобі віник, підміти цю кімнату, зроби це так чи отак». Краще буде, якщо ви на тривалий час доручите дитині підтримувати чистоту у її кімнаті або кутку, а яким чином буде вона це робити, нехай вирішує сама. У першому випадку ви поставили перед дитиною лише фізичне завдання, у другому — поставили перед нею завдання організаційне: останнє суттєво вище та корисніше.Отже, чим складнішою, цікавішою та відповідальнішою буде трудова задача, тим більш ефективною вона буде у педагогічному відношенні. Багато батьків, на жаль, не враховують цієї обставини і доручають дітям виконання того чи іншого завдання, поділивши його на багато дрібних трудових задач. З віком дитини трудові доручення повинні більш ускладнюватися та відрізнятися від ігор.

ПРИБЛИЗНИЙ ПЕРЕЛІК ДОМАШНІХ ОБОВ’ЯЗКІВ

Кожна родина може скорегувати цей список у залежності від умов і у відповідності з віком дітей.
1. Поливати кімнатні квіти.
2. Витирати пил.
3. Накривати на стіл перед обідом, вечерею.
4. Наглядати за порядком на своєму письмовому столі.
5. Відповідати за порядок на книжковій поличці чи у книжковій шафі.
6. Складати газети та журнали у певному місці.
7. Доглядати за свійськими тваринами.
8. Періодично виконувати повне прибирання у своїй кімнаті чи кутку.
9. Слідкувати за своїм одягом, пришивати ґудзики, вішалки тощо.
10. Відповідати за порядок у кухонній шафі.
11. Допомагати старшим по господарству.

ОСОБЛИВОСТІ ВИХОВАННЯ ПРАЦЕЛЮБНОСТІ В РОДИНІ

Розподіляючи обов’язки, необхідно завжди враховувати, що діти навчаються у школі, отже, значну частину їхнього часу займає виконання шкільних домашніх завдань. Батьки повинні обережно підказувати, як краще виконати ту чи іншу роботу.
Дитина повинна вміти виконувати і такі роботи, які не викликають у неї особливого інтересу або здаються зайвими та нудними.
Мангалі вона має усвідомити, що вирішальним моментом у трудовому зусиллі є не цікавість, а його користь, необхідність. Батьки новинні виховувати в дитини уміння терпляче, без вередування виконувати неприємні їй роботи. Потім, по мірі розвитку дитини, навіть неприємна праця буде приносити їй радість та задоволення.
У тому випадку, коли інтерес недостатній, щоб викликати у дитини бажання попрацювати, можна використати метод прохання. Прохання тим відрізняється вона інших видів звернення, що воно надає дитині повну свободу вибору. Його так необхідно подати, щоб дитині здалося, що вона виконує прохання за власним добрим бажанням, без спонукань та примусу. Потрібно говорити: «У мене до тебе прохання. Хоч це і важко, адже в тебе різні інші справи...»
Прохання — найкращий спосіб звернення, але не слід зловживати ним. Форму прохання краще обирати у тих випадках, коли ви добре знаєте, що дитина із задоволенням його виконає. Якщо ж у вас є який-небудь сумнів у цьому, використовуйте форму звичайного доручення, спокійного, впевненого, ділового. Якщо і в цьому випадку не буде результату, тоді необхідно вдаватися до примусу. Примус може бути різноманітним — від простого повторення до повторення різкого та вимогливого. Але у будь-якому випадку, ніколи не треба вдаватися до фізичного примусу, бо він викликає у дитини відразу до трудового завдання та менше за все приносить користь.

ЛІНОЩІ ДИТИНИ ТА СПОСОБИ ЇХ ПОДОЛАННЯ

Досить важлива проблема для батьків — це так звані ледачі діти. Тут слід зазначити, що лінощі, тобто неприйняття трудових зусиль, лише у деяких випадках пояснюються поганим станом здоров’я, фізичною кволістю, млявістю духу. У більшості випадків лінощі в дитини розвиваються завдяки неправильному вихованню, коли із самого раннього віку батьки не виховують у дитини силу волі, не привчають її долати перешкоди, не формують у неї цікавості до сімейного господарства, не виховують у неї звичку працювати.
Спосіб боротьби з лінощами єдиний — поступове залучення дитини до праці. Але лінощі, як часто буває, не єдиний недолік. Є діти, які охоче виконують будь-яку роботу, але роблять це без захоплення, без інтересу, не турбуючись про кінцевий результат. Вони працюють лише тому, що хочуть уникнути неприємностей, докорів тощо. Така праця дуже нагадує працю «робочого коня», коли не потрібно задумуватися, навіщо вона виконується і який результат потрібний. Зрештою, діти звикають ставитися до-праці некритично, не турбуючись про якість виконання роботи. А високу якість необхідно вимагати завжди, якщо вона для дитини посильна та доступна її розумінню. Не варто при цьому лаяти дитину за погано виконану роботу, соромити її, дорікати. Треба просто і спокійно сказати, що робота виконана незадовільно, що вона повинна бути перероблена або виправлена.
При цьому ніколи не потрібно виконувати роботу за дитину, лише у деяких випадках, коли частина завдання очевидно їй не по силах. Рішуче не рекомендується застосовувати у вирішенні поставлених трудових завдань будь-які заохочення чи покарання. Сам процес діяльності повинен надавати дитині таке задоволення, щоб вона отримувала радість. Визнання добре виконаної роботи має бути найкращою нагородою за працю дитини. Такою ж нагородою буде для неї ваше схвалення її винахідливості, кмітливості, сумлінності. Не варто хвалити дитину у присутності ваших знайомих чи друзів. Тим більше не слід дитину картати за погану чи невиконану роботу. Найважливіше у цьому випадку — домогтися того, щоб робота була все-таки виконана. Домашнє господарство являє собою зручне поле для виховання багатьох дуже важливих особливостей характеру майбутнього громадянина-господаря.

ТРУДОВЕ ВИХОВАННЯ ТА РОДИННИЙ БЮДЖЕТ

Ще один вкрай важливий аспект трудового виховання — бюджет сім’ї. Часто батьки піклуються лише про те, щоб дитина була забезпечена усім необхідним, щоб була добре нагодована, одягнена, мала вдосталь іграшок та задоволень. Все це вони роблять через безмежну доброту та любов, відмовляючи собі багато в чому, подекуди навіть у найнеобхіднішому. А дитина навіть не знає про це і поступово звикає вважати, що вона краща за всіх, що її бажання — закон для батьків.
У такій родині діти часто нічого не знають про працю батька чи матері, не знають, наскільки вона важка. Тим більше вони нічого не знають про працю інших людей. Вони пам’ятають лише про власні бажання та їх задоволення. Це дуже хибний та шкідливий шлях виховання, від якого, насамперед, страждають близькі. У такому випадку можна скористатися наступними порадами.

ПАМ’ЯТКА ДЛЯ БАТЬКІВ

1. Дитина має якомога раніше дізнатися, де працюють її батьки, в чому полягає їх робота, наскільки вона важка й відповідальна. Дитина повинна розуміти, що добробут родини цілком досягається працею батьків, їхніми зусиллями та старанням.
2. Дитина повинна знати, з чого складається сімейний бюджет, чого потребує сім’я у першу чергу, навчитися заощаджувати сімейні гроші.
3. Якщо родина не відчуває матеріальних труднощів, не можна допускати, щоб дитина хизувалася цим перед однолітками. Якщо ж родина незаможна, батьки мають піклуватися про те, щоб у сина чи доньки не виникав комплекс неповноцінності, щоб вони не заздрили іншим дітям.
4. Важливе значення має виховання чесності. Чесність — не уроджена, а набута якість особистості, насамперед, у родині. Нечесність — це таємне, сховане. Якщо дитина хоче яблуко і відкрито заявляє про це, це буде чесно. Батьки повинні уважно слідкувати за вихованням чесності у дитини. Якщо ви дали будь-яке доручення, обов’язково перевірте делікатно, щоб не образити дитину.
Турбота, дбайливість, відповідальність — ось основні якості, які формуються у сполученні з трудовим вихованням. Батьки повинні пам’ятати, що, виховуючи гарного та чесного господаря, вони тим самим виховують і хорошого громадянина. Важливо, щоб відношення у родині будувалися у спокійному і, водночас, дисциплінованому порядку, щоб не було зайвої нервозності, скиглення, а більше було бадьорості та дружного прагнення покращити всім разом життя родини.

Педагогічний практикум для батьків.

1. Батькам пропонується відповісти на запитання (бланки із запитаннями заздалегідь готуються та роздаються батькам).
Запитання батькам:
• На кому у вашій родині лежить основна турбота про виховання дітей?
а) На батькові;
б) матері;
в) батькові та матері в рівній мірі;
г) дідусеві чи бабусі;
д) дорослих дітях;
е) інших членах родини.
• Які трудові доручення виконувала ваша дитина за останні два тижні?
• Чи відрізняються нинішні обов’язки дитини від тих, які вона виконувала минулого року?
• Чи спрямована праця дитини на допомогу всій родині, на піклування про старших?
2. Запропонувати батькам відповісти на запитання анкети. Запитання аналогічні тим, на які відповідали учні.
• Чи є у дитини вдома постійні трудові доручення?
• Вона виконує їх сама чи її потрібно прохати?
• Які з домашніх справ дитина хотіла б вважати своїми
• обов’язками?
• Що дитина знає про роботу своїх батьків?
• Яку професію дитина мріє обрати в майбутньому?
Надати можливість батькам порівняти власні відповіді та відповіді своїх дітей.
3. Запропонувати батькам висловити спою точку зору з приводу виховання у дітей працелюбності, відповідального ставлення до батьківських доручень.
4. Запропонувати батькам по групах сформулювати висновки щодо поставленої проблеми трудового виховання.
Орієнтовні висновки:
1. Покладати на дітей постійні обов’язки, які їм будуть по силах.
2. Не заохочувати дітей матеріально.
3. Висловлювати дітям подяку, якщо доручення виконане добре.
4. Не карати дітей за невиконане завдання.

Підсумки зборів

Василь Сухомлинський так висловився щодо трудового виховання дітей: «Працелюбність — це насамперед сфера емоційного життя дітей. Дитина прагне працювати тоді, коли праця приносить їй радість. Чим глибше радість праці, тим більше діти дорожать власною честю, тим наочніше бачать у діяльності самих себе — свої зусилля, своє ім’я. Радість праці — могутня виховальна сила, завдяки якій дитина усвідомлює себе як особистість, як член колективу. Це не значить, що праця перетворюється на розвагу. Вона вимагає напруги та зусиль. Але ми не повинні забувати, що маємо справу з дітьми, перед якими тільки відкривається світ...
... Кого з нас, дорогі батьки, не тривожить те, що в окремих дітях ми бачимо байдужість до праці... Як запобігти такій байдужості? Як зробити працю для дитини радісною і жаданою? Треба наповнити працю дитини красою...
... Нехай наші діти зрозуміють, відчують, на власному досвіді переконаються, що прекрасне створюється працею, що праця винагороджує людину красою. У створенні прекрасного — перше джерело працьовитості...».