XXIII ЗОСя

У період з 22 по 27 вересня команда ГНТН у складі 5 учнів та заступника директора перебувала у столиці України та взяла участь у 23 Міжнародному фестивалі дитячої демократії, телебачення, преси та творчості "Золота осінь Славутича"

Результати участі:

Фотограф Милана Шлапак отримала Спеціальну премію журі фотоконкурсу.

Учасники проекту "Як стати мером" - Олександра Тарасенко, Марина Фролова та Ярослав Шарпінський - посіли ПЕРШЕ місце серед 8 команд, що брали участь у цьому конкурсі.

Галерея "Золота Осінь Славутича"

Мої враження від фестивалю «Золота осінь Славутича»

23-26 вересня відбувся фестиваль дитячої демократії, телебачення, преси та творчості «Злота осінь Славутича – 2016». До наймолодшого міста України - Славутича з’їхалися кращі журналісти дитячих та молодіжних видань; заслужені, знамениті журналісти, оператори, ведучі, IT-шники, редактори. Цікаве те, що учасники фестивалю були не тільки з України, а й з Польщі, Білорусії, Латвії та Марокко.
Я брала участь в інтелектуальній командній грі «Як стати мером». В команді було 3 учасники, серед яких 1 – капітан. Гра складалася з трьох етапів. Перший (домашнє завдання): розробити екологічний проект на будь-яку цікаву тему. Наш проект мав назву «Чиста вода – довге життя». Ми висвітлювали проблему питної води в Кіровограді.
Другий етап: «Як стати мером. Екологія міста». Це був квест по Славутичу. Кожна команда повинна була виконувати різні задання, при цьому переходячи зі станції до станції. 5 команд, які набрали найбільшу кількість балів, мали право перейти до наступного етапу. За кількістю балів в цьому завданні наша команда посіла 1 місце.
Третій етап: «Як стати мером. Погляд поколінь». Збірна капітанів 5 команд виступає проти збірної відомих громадських діячів та журналістів. Гра була цікавою та кумедною, складалася з 5 раундів. В першому підлітки обговорювали, що їх загалом не влаштовує в поведінці дорослих, а дорослі учасники – в поведінці підлітків. Наступні раунди – батли. З двох команд на сцену виходили по 1 учаснику і виконували різноманітні завдання. Наприклад, я була разом з Павлом Кужеєвим – шеф-редактором «112 каналу», – в ролі дочки, а він – в ролі батька. Моїм заданням було переконати «татка» не їхати на дачу, а його – навпаки. Вийшло досить кумедно, так як грати з досі не знайомою людиною мені довелося вперше.
За результатами всіх трьох етапів, наша команда зайняла почесне перше місце. Ми отримали флеш-карти у дерев’яному корпусі з емблемами ЗОСі, дипломи, парасольку та окремий приз за те, що раніше з усіх команд подали заявку на фестиваль. А наш фотограф – Шлапак Милана, отримала спеціальний приз журі «За найкращій творчий підхід»
Загалом, фестиваль видався дуже насиченим. Першого дня, як тільки ми приїхали, нас зустрічали організатори фестивалю, його директор – Ніна Єрьоміна, а також наші волонтери. До речі, кожну групу учасників протягом всього часу перебування в Славутичі супроводжували волонтери. Після поселення відбулася прес-конференція з міським головою, оргкомітетом та гостями фестивалю, а потім в актовій залі конкурсанти отримували завдання та слухали майстер-класи від голів журі за номінаціями. Найяскравішою подією того дня для мене стала урочиста хода та відкриття фестивалю.
Подія, яку сміливо можна називати символом ЗОСі, відбулася другого дня. Це було кольорове флешмоб-братання «Дай руку мені, друже!». Усі учасники фестивалю прийшли на головну площу міста для того, щоб… вимазати один одного фарбами! Ось таке у нас було братання. Розходилися всі яскраві, проте щасливі, веселі та різнокольорові. Потім відбувся квест для лідерів «Як стати мером. Екологія міста» та інтелектуально-розважальна гра «Як стати мером. Погляд поколінь», про які йшлося вище. Також цього дня проходила презентація фотовиставки «Відкрий для себе Королівство Марокко», екскурсія містом та по музеям: «Історії будівництва Славутича» та «Аварія на 4 енергоблоці Чорнобильської АЕС». А ввечері ми проглядали шоу-програму для молоді «Міс Золота Осінь».
Найбільше мені сподобалося третього дня. Тому що тоді відбулася пінбол-гра «Дорослі VS молодь» серед юних журналістів та професіоналів. Звичайно, після цієї гри залишаються «подарунки на згадку» - синяки, але ми про те не думали, тому що море емоцій та гарний настрій нас переповнювали.Ввечері було підведення підсумків та нагородження переможців.
Вранці останнього дня ми збиралися в дорогу. Так не хотілося прощатися з новими друзями, знайомими, волонтерами. Ми дуже здружилися. Я просто закохалася в місто Славутич! Воно дуже молоде та маленьке, але затишне й колоритне.Враження від цього фестивалю закарбувалися в моїй пам’яті на все життя! Я б дуже хотіла повернутися туди знову.

Тому вже з нетерпінням чекаю на оголошення реєстрації для участі у Міжнародному фестивалі «Золота осень Славутича – 2017»!

Кiлькiсть переглядiв: 655

Коментарi

Для того, щоб залишити коментар на сайті, залогіньтеся або зареєструйтеся, будь ласка.