Вимога - один із методів сімейного виховання

Сімейне виховання не можна уявити без висунення до дітей певних вимог як методу виховання.

Вимогливість до дитини має починатися з вимогливості батьків до самих себе, в іншому випадку можна одержати протилежний запланованому результат. Того, чого дорослі не хочуть бачити в дитині, вони мають позбутися у власному характері, поведінці, життєвій спрямованості. На важливість прикладу батьків у вихованні дітей акцентував увагу А. Макаренко, який, звертаючись до батьків, говорив: "Ваша власна поведінка – найголовніша річ. Не думайте, що ви виховуєте дитину лише тоді, коли з нею розмовляєте, або навчаєте її, або наказуєте її. Ви виховуєте її у кожний момент вашого життя, навіть тоді, коли вас нема вдома. Як ви одягаєтесь, як ви розмовляєте з іншими людьми і про інших людей, як ви радієте або сумуєте, як ви спілкуєтесь з друзями і з ворогами, як ви смієтеся, читаєте газету – все це має для дитини велике значення”.
Саме систематичність і послідовність, а не ситуативна епізодичність характерні для правильної вимогливості. Якщо батьки тільки епізодично цікавляться шкільними або іншими справами дитини, якщо вимоги виконати те чи інше завдання звучать від випадку до випадку, якщо у дорослих не вистачає терпіння дочекатись виконання дитиною вимоги – це не є вимогливість у виховному розумінні цього слова. І ще одне – вимогливість не повинна обмежуватись тільки колом сім`ї чи певними ситуаціями (у сім`ї можна робити одне, а на людях - інше).

Вимогливість має поєднуватись з повагою до особистості дитини, грунтуватися на розумному й гармонійному поєднанні різноманітних виховних методів (заохочення й покарання, довіра і контроль, показ, вправляння, підтримка та ін.).
У кожної сім`ї батьки по-різному домагаються виконання своїх вимог, застосовують різні стилі вимогливості. Найяскравіше це виявляється у відтінках мови.
Суворий тон пред`явлення вимог дитина починає розуміти (вірніше, відчувати) вже у трьох-чотирьохмісячному віці. Цей тон характеризується небагатослівністю, стислістю, але водночас переконливістю фраз. Темп мови при цьому, зазвичай, має бути уповільненим, із відповідним інтонаційним забарвленням. Відмінною особливістю суворого тону є доброзичливість. Злість, ворожнеча стосовно дитини не повинні мати місця. Деякі батьки вбачають суворість тону в крикливості. Однак крикливість знижує суворість, наближається до істеричності.
Саме істеричному тону спілкування характерна невитриманість, крикливість, нелогічність і непослідовність вираження. Якщо такий стиль спілкування стає системою, різко знижується авторитет батьків, а істерія, як властивість психіки, поступово стає властивістю характеру у самої дитини.
Досить поширеним у сім`ях є байдужий тон пред`явлення вимог. Для нього характерна відсутність будь-якої емрційності. Одні й ті самі вимоги повторюються по кілька разів, але через стиль висловлювання (розповідність, беземоійність) дитина на них просто не реагує.Тривала відсутність реакції дитини на подібні "веління” врешті-решт призводить до вибуху, пов`язаного із "подоланням межі” терплячості батьків, і тон вимог, як правило, переростає в істеричний.
У практиці сімейного виховання доволі часто зустрічається прохальний тон, для якого характерна невпевненість у тому, що висловлена вимога буде виконана. Зрозуміло, що саме по собі прохання до дитини не може розглядатись як негативне явище. Як елемент спілкування, прохання може сприяти висловленню довіри, щирості, відвертості та взаємної поваги. Проте неприпустимо, щоб прохальний тон у спілкуванні батьків і дітей перетворювався на систему і єдиний спосіб пред`явлення вимог. Адже у майбутньому, дорослому житті, людину будуть не тільки просити, від неї будуть і вимагати. А до цього дитину треба готувати.
Як єдиний спосіб пред`явлення вимог, кожний з названих стилів не може вважатися повноцінним. Але треба підкреслити, що істеричний тон має бути зведений до мінімуму і ні в якому разі не треба допускати узвичаєння застосування байдужого тону. Пам`ятайте, що будь-яка батьківська вимога обов`язково наштовхується на пртидію дитини, на зустрічну вимогу відмінити її. Виникає своєрідна боротьба вимог. Якщо вимоги дитини пересилюють або у батьків не вистачає терплячості у категоричній формі досягти своєї мети, суворий тон переходить в істеричний або прохальний.
Кiлькiсть переглядiв: 647

Коментарi

Для того, щоб залишити коментар на сайті, залогіньтеся або зареєструйтеся, будь ласка.